Популярне

Повернення на Батьківщину. Історія українця, якого полюбив Схід

Поліглот, музикант, мандрівник, етнограф, знавець східних мов і есперанто, письменник і збирач давнини – Василь Єрошенко (1890-1952) поступово повертається на Батьківщину. Хто він? Чому в Японії він відомий письменник японської літератури, в Китаї – він мисливець и соратник філософа Лу Сіня, а в Україні, де не лише народився, а про яку писав – він маловідомий?

Цікаво, що український хлопець зі Слобожанщини Василь Єрошенко своїм художнім словом у далекій східній країні на здивування всього світу досяг високої майстерності Слова і Думки, збагативши незвичайним синтезом культур японську літературу. Його портрет роботи японського художника Накамура Цуне – візитна картка Національного музею сучасного мистецтва в Токіо. Лише у травні 1989 року Україна почала повертати свого земляка на рідні землі і все завдяки конференції есперантистів, на якій було засновано Українську есперанто асоціацію. А вже в 1991 році цю організацію було прийнято до лав світової спільноти есперанто і завдяки цьому відкрилися чималі стоси інформації, однією з яких і стали відомості про культурну і подвижницьку діяльність нашого земляка Василя Єрошенко.

Ця постать української культури просто неймовірна, особливо якщо взяти до уваги той факт, що Василь Єрошенко через хворобу ще в дитинстві став незрячим, але це не завадило йому стати мандрівником, відчувати світ і писати, писати і писати, оспівуючи красу життя. Він об’їхав майже весь Далекий Схід. Жив в Японії, Китаї, Індії, Бірмі, Середній Азії, був на Чукотці та у Владивостоку. Знав близько 20 європейських та східних іноземних мов: англійську, французьку, японську, тайську, бірманську, хінді, чукотську, туркменську, пушту. Досконало володів есперанто. Не забував письменник і свого походження, своїх українських коренів.

Користуючись есперанто та японською мовою, Василь Єрошенко писав здебільшого легенди та казки, в яких показав казковий світ Далекого Сходу. Його твори, виростаючи з фольклорної традиції, стали близькими і східному, й європейському читачеві завдяки зверненню автора до загальнолюдських проблем і цінностей життя. Духовні пошуки Василя Єрошенка співзвучні з філософією та світоглядом таких відомих мислителів, як М.К.Реріх, Р.Тагор, Лу Сінь.

У 1959 році в Японії було видано трьохтомник творів Василя Єрошенка, а в 1956 році опубліковано монографію Ітіро Такасугі «Сліпий поет Єрошенко».

У перекладі російською мовою твори Василя Єрошенка вперше було видано в 1962 році у Білгороді (збірник “Серце орла”). Українською мовою ми змогли прочитати Василя Єрошенка завдяки старанням письменниці й перекладачки Н. Андріанової-Гордієнко. В 1969 році вийшла її книга під назвою «Квітка справедливості». Окремими виданнями повість Н.Андріанової-Гордієнко «Запалив я у серці вогонь…» про життя письменника вийшла в 1973 та 1977 роках. Твори В. Єрошенка «Тісна клітка», «Казки» та «Квітка справедливості» також було надруковано в 1992 році в Білгороді, у видавництві “Везелиця”.

Окрім цього в наші з вами дні ця постать знову виникла на небосхилі української культури, так видавництво Вадима Карпенка в 2006 році переклало і надрукувало збірку п’ятнадцяти творів Василя Єрошенка. Книга отримала назву «Казки та легенди» Василь Єрошенко. В 2015 році було здійснено до друк цієї книги і в рамках проекту популяризації української книги і мови презентовано на Донбасі, зокрема в Слав’янську, Трьохізбенці, Сіверодонецьку, Краматорську, а також в Бучі, Києві тощо.

Не даремно видавець Вадим Карпенко щодо популяризації саме таких книг говорить: «Інвестиції в книгу істотно посилюють розумову активність суспільства та зменшують потяги до різного роду неадекватних дій). Україна потребує української книги, українська книга потребує підтримки своїх читачів та шанувальників, читачі потребують хорошої української книги».


Довідка редакції
Народився Василь Якович Єрошенко в сільській сім’ї в селі Обухівка на Білгородщині 13 січня 1890 року. В чотири роки після перенесеної хвороби втратив зір. На все життя зберіг він у пам’яті образ рідної землі, чудовий український фольклор, на який так багата Слобожанщина.

Більш за все хлопчика вразили пісні народних гомерів-кобзарів, які несли від села до села українську пісню, її багатий духовний світ. На початку минулого століття ці співаки були нерідкими гостями на народних гуляннях та ярмарках Слобожанщини. Вони, пробудили в ньому бажання пуститися мандрувати по світу й пізнавати його. Освіту Василь Єрошенко одержав у Москві, закінчивши в 1908 році спеціалізовану школу для сліпих, потім оволодів міжнародною мовою есперанто, створеною наприкінці ХІХ ст. варшавським лікарем Людвігом Заменгофом. Потім приїхав до Лондона й вступив до королівського коледжу для сліпих. Велику підтримку в своїх мандрах Василь Єрошенко отримував від есперантистів, захоплених пристрасним бажанням за допомогою легкої у використанні міжнародної мови есперанто об’єднати весь світ на гуманних началах. А далі був Токіо, де він навчався в Токійській школі сліпих і сам навчав мові есперанто японських незрячих.

Багато уваги Василь Єрошенко приділяв музичній освіті, навчався грі на декількох інструментах. Пізніше, в подорожах по Далекому Сходу, його постійною супутницею була гітара.

Літературним дебютом Єрошенка в Японії, де він жив з 1914 по 1921 рік, стали твори «Дощ йде» та «Оповідь паперового ліхтарика» (1916 р.). Пізніше, в 1920-и х роках, тут було надруковано три його збірки: «Пісні передранкової зорі», «Останній стогін», «Заради людства». Твори Єрошенка видавалися в Японії та Китаї. Поетичність, тонкий ліризм письменника, що зумів відбити багатовікові духовні традиції Сходу, зробили його твори дуже популярними в цих країнах.

У Японії українець Єрошенко став відомим під ім’ям Єро-сан, а в Китаї як Айлосяньке. Казки Василя Єрошенка на китайську мову перекладав великий письменник і філософ Лу Сінь.

За активну участь в суспільстві, пробудження народу (“Гьомінкай“) письменника депортували з Японії, й він перебрався до Китаю, а в 1923 р. повернувся на Батьківщину. Потім працював у Москві з 1924 по 1928 рік лектором і перекладачем з японської в університеті трудівників Сходу, викладав мову японським студентам. Більше 11 років Василь Єрошенко був директором, потім викладачем у школі-інтернаті для сліпих дітей в Туркменії, яку сам і створив. Брав активну участь в русі есперантистів, побував на декількох міжнародних конгресах прибічників цієї мови.

Останні місяці свого життя письменник провів у рідній Обухівці, повернувшись сюди у 1952 році з Ташкента. Похований в рідному селі.

Сьогодні в Україні творчість Василя Єрошенка вивчає й пропагує вчений-філолог Юлія Патлань. В її творчому доробку є переклади маловідомих і зовсім невідомих для широкого загалу творів письменника, ґрунтовні статті про його життєвий і творчий шлях.


 

Костилєва Наталія
Всі статті автора

Суспільство

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Лис
21
Концерт Uriah Heep в Києві

Що ви зазвичай робите у вільний час? Спілкуєтеся з друзями, йдете на концерт улюбленої групи, відвідуєте кафе і торгові центри? В Києві достатньо місць, куди можна сходити на дозвіллі.

Лис
18
Чи стане на захист гідності дітей голова Тернопільської ОДА Ігор Сопель?! (Відео)

Гідність дитини: туалети у школі на Тернопільщині шокують і викликають огиду. Двічі громада подавала документи для ремонту, але двічі отримувала відмову від чиновників. Уряд Олексія Гончарука обіцяє оперативно добудувати та капітально відремонтувати наступного року сотню шкіл і стільки ж дитсадків і стадіонів. Тим часом у селі Старий Тараж на Тернопільщині школярі користуються не унітазами, а смердючими отворами в підлозі, йдеться в сюжеті ТСН.

Реклама
- фільми в кінотеатрах України

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією