Популярне

НастяЗникає: зникайте - тільки для того, щоб залишитись

Вона - "просто свято якесь" за версією Каші Сальцової, шанувальниця модерністської літератури (ну хто би ще міг взяти сценічне ім’я з алюзією на роман Пруста) та хорошого кіно. Одне з найбільших музичних відкриттів 2014, співачка в жанрі (за власним визначенням) українського соулу - НастяЗникає. В очікуванні концертів в Білій Церкві, Тернополі (Бункермуз), Ужгороді, Києві та Луцьку говоримо з Настею про плани i досягнення.

Коли ти почала співати? Що прийшло перше: слова чи музика? Чи разом?

Співати завжди любила, а пишу пісні більше року. “Прийшло” несподівано - зараз уже не в змозі пригадати той найперший поштовх, що прокинув у мені щось абсолютно нове. Імпульси одночасні: не існує окремо мелодії чи тексту. Раніше я довгий час прагнула “бути поетом”, але тільки в такій формі - пісенній - почуваюсь повністю органічно.

Мабуть класичне питання — що надихає? Що змушує тебе творити?

Коли накопичується багато невиговореного і непереосмисленого, я тікаю від людей, починаю щось награвати - і все саме народжується :) Завжди переплітаю реальні події/відчуття між собою, до того ж змішуючи їх із різними мистецькими враженнями (які начастіше виявляються більш вагомими і диктують настрій), - тому не існує конкретних джерел натхнення, все розмивається.

Звідки з’явився інтерес до соулу? Це все-таки трохи нетрадиційна музика для наших країв?

Я виросла в любові до української пісні, але вокально завжди орієнтувалась на західних виконавців. Та й загалом музика, яка від захоплення відбирала мову, а потім спонукала мене на створення власної (“мови”), - це, в основному, різні відгалуження джазу, і соул особливо. Не пам’ятаю, де/як вперше почула Емі (Вайнхаус), але передусім асоціюю цей стиль із нею. Можна подивитись її ранні відео і переконатись у тому, що ми до непристойності схожі :)

Чи ти ніколи не думала записувати народні пісні?

Часто вигулькує якась думка про етно, але щоразу обривається. На жаль, у моїй родині ніхто не співав якихось маловідомих і цікавих пісень, за які можна було б зачепитись. І загалом не випадало почути щось, що викликало б творчий запал (хоча в рамках навчання брала участь у фольклорній практиці). Але безумовно - джазова обробка українських народних пісень - це неймовірно і цим треба активніше займатись, але хто стане апологетом і провідником такої музики - ще невідомо.

Зараз ти навчаєшся в магістратурі — як освіта допомагає (чи заважає) в твоїй творчості? І як тобі вдається поєднувати?

4 роки в Інституті філології “Шеви” багато в чому сформували мене; думаю, в душі я таки філолог (зараз вчусь на культуролога, бо хотілось відчуття пустоти перекрити зміною спеціальності). Поєднувати творчість і навчання - інколи бракує енергії, звісно, але загалом усе більш-менш гармонійно. Питання, яке досі боюсь ставити руба перед собою: що ж саме з моїх занять/зацікавлень стане основою, що в подальшому залишу як хоббі, що - як пережиток студентського минулого і т.д.?

Ти сінемафіл і сінемаголік. Чи впливає кіно на твою творчість? Чи ніколи не хотіла написати саундтрек до фільму? Або щоб твоя пісня надихнула когось на фільм?

Я навіть до термінології прискіплива - завжди вживаю “синефіл” :) Кіно впливає на все в моєму житті! Мене до того поглинула любов до кіно, що іноді я ігнорую позаекранну реальність. Іноді - це часто :) І взагалі я - людина, в якої на будь-яку ситуацію є кінематографічний приклад... Саундтрек - боялася б не співпасти із режисерським задумом, але залюбки б спробувала! Взагалі я мрію якось долучитись до українського кіно - можливо, навіть зняти своє.

Минулої весни разом з проектом Живяком було знято кліп “Листя”. Як тобі співалося на дереві і чи плануєш ти знімати нові відео?

Я чудово пам’ятаю той день - якраз перед моїми найпершими виступами. На дереві страшенно сподобалось, за проектом і надалі з цікавістю слідкую. Влітку зняла чорно-біле відео на пісню “Звірі” (зйомка і монтаж Макс Товстий), зараз думаю над візуалізацією клавішного матеріалу, але поки що не доходять руки.

Не так давно ти видала свій перший альбом - “Дієслова наказового способу”. Звідки в нього така граматична назва?

Назва філологічна, як і самі пісні. А ще - йдеться про те, що постійно фігурує якесь ліричне “ти”, до якого моє пісенне я звертається, власне, через дієслова наказового способу :)

Продовжуючи про альбом: наскільки молодому виконавцеві важко знайти команду для запису — дизайнера обкладинки, студію звукозапису та ін?

Складно всим займатись самій, правда. Але і легше - бо відповідаєш за все тільки перед самою собою. А люди, що безпосередньо долучились до створення альбому, - прекрасні. Дуже вдячна Вані Данченко (запис і зведення) і Яні Рациборинській (вона передала в обкладинці саме те, що я хотіла).

Зараз ти шукаєш музикантів для співпраці. Йдеться про киян чи ти готова грати на кілька міст? Кого б ти хотіла бачити поруч?

Киян, бо інакше незручно. Ударні, клавішні, бас - бажана основа. Гарно, якщо знайдеться і щось небанальне і неповторне.

Твій альбом вийшов тільки в електронній версії. Чи плануєш коли-небудь видавати його чи інші записи на фізичних носіях?

Чесно кажучи, видаватись мені видається марудною і марною справою, принаймні зараз. Можливо, в мені просто немає запалу колекціонера і я не розумію всіх плюсів.

Зараз ти маєш тур Україною. Як сприймають тебе слухачі? Склався який образ поціновувача соулу?

Зустрічаю переважно приємних організаторів і вдячну публіку. Щоправда, не всюди успішно складається з рекламою заходу - і потенційні слухачі втрачають свій шанс. Загалом тур, навіть дуже маленький, - це виснажливо! - з першого слова домовленості до фінального кроку додому. Але ці прекрасні деталі, чиїсь очі, зворушливі слова, обійми і мої перші автографи - неабияк заряджають. Особливо приємно, коли згоджуються з моєю дефініцією “український соул” і відзначають, що це щось свіже для нашої сцени.

Люди, що приходять на твої концерти — наскільки вони поінформовані куди йдуть? Наскільки інтернет помагає знайтися автору та слухачеві?

Як зазначила вище - буває по-різному, інколи це формат повноцінного концерту з надрукованими квитками, де збираються вже “мої” слухачі, а подекуди - люди приходять в гарний заклад відпочити і випадково відкривають для себе мою музику. Ну, або не відкривають :)

Ти народилась і виросла в Криму. Чи важко тепер добиратися додому. Що ти тепер вважаєш своїм домом? Чи плануєш/мрієш про виступи в Криму?

Народилась у м.Берислав (Херсонська обл.), з 5 років до вступу в університет жила в Криму. Це завжди важливий “пункт призначення”, повернення до найрідніших. Крім того це міста, в яких я виросла, сформувала свої принципи/погляди. Так, “НастяЗникає” відбулась не там і про кримські виступи не мрію, але це моя земля, яку люблю: від найдрібнішого клаптика старих вулиць до заворожливого неспокою євпаторійського моря.

Що б хотіла сказати своїм теперішнім і майбутнім слухачам?

Слухайте - щиро, любіть - безповоротно, зникайте - тільки для того, щоб залишитись.

Фото - Ольга Іванова.

Запитувала

Ліна Сват
Всі статті автора

Інтерв’ю

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Жов
19
З Будинку дитини у Центр реабілітації та паліативної допомоги - Тернопіль (Фото)

У зв’язку з недостатньою кількістю реабілітаційних центрів для дітей, МОЗ розробило постанову щодо правових основ для створення таких закладів. Визначено, що зазначений центр буде спеціалізованим закладом охорони здоров’я, який створюється з метою забезпечення потреб медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям.

Реклама
Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією