Популярне

Всі дороги ведуть до вічного Риму

Рим дихав спокійно і тихо - від старості своєї і від могутності. Гігантська сила не дозволяла йому вибухати в пориві пристрастей, згорати від бажань чи навіть трошки побушувати, наче те море взимку. Рим все добре розумів – трошечки він похвилюється, а мільйони мурашок-людей зникнуть, як то колись було...

 

Старий і вічний Рим уже давно втомився від вогнів у своєму серці і тому затих, навіть почав забувати, що він італієць. Він, як справжній добрий дідусь, любив усіх своїх дітей. Та й не своїх теж любив. Чи то, може, зір у нього вже трішки попсувався – усі йому здавалися милими і рідними. Рим тільки тихо собі зітхав і кутався у пил віків, що давно вже присипав і корону його, і пишні шати, і трон, і Колізей, і базиліки всі, і дивні обеліски.

 

А я дивилася на цього знеможеного вельможу і все ніяк не могла зрозуміти – куди зникла його могутня молодість? Певно, стала тією оспіваною поетами Вічністю – душею старого Риму. Тому він у дивній сонній зажурі стиха поглядає навкруги – чи бува нікуди не зникла його дорога супутниця?

Та вона й сама уже втомилася від слави і пригод. Вічності давно хотілося примоститися поряд із дідусем-Римом і відпочити, та щось не дозволяло їй розслабитися. Якесь дивовижне прагнення рухатися, не зупинятися на місці. Мабуть, тому вона, знесилена минулими героїчними подвигами,  бродить римськими вулицями і своїми тихими кроками повертає місто до життя. Спочатку Вічність зазирає за товстенні стіни Колізею, щоб перевірити, чи досі процвітає там могутність гладіаторів, а потім ступає по руїнах древньої імперії, що заснула у самому центрі Риму і безперешкодно дозволяє бавитися зі своєю пам’яттю прискіпливим археологам.

Привітавшись зі славою Цезаря, Вічність перестрибує у шикарну колісницю на вершечку пам’ятника Вітторіано. А коли їй набридає і ця роль монумента, Вічність втікає у вузькі римські вулички, щоб послухати у нічній тиші палкі зізнання закоханих. Але і тут цій вередливій італійській красуні не сидиться. Досхочу надихавшись солодкого задушливого повітря  середньовічних кварталів, йде годувати голубів на широкі площі або спішить до якогось із римських фонтанів, щоб освіжитися.

 

Та як не намагалась я розгледіти за мурами Колізею, у руїнах, серед старих будинків молоду і вічну Римську душу, нічого крім ніжної мелодії флейти, що долітала з берегів Тибру, знайти не вдалося. Не було її і біля фонтанів. А голуби спокійно собі кружляли понад площами, час від часу сідаючи людям під ноги, і показували своєю впевненістю, що ніколи не видадуть таємниці Вічності. І лише тоді, коли доводилось залишати це прекрасне місто, я зрозуміла – Вічність не потрібно шукати у пам’яті - вона ближче. Сидить десь на даху високого сучасного будинку, що заполонили усі сім римських пагорбів, і спостерігає, як живуть прості люди.

На жаль, мені так і не вдалося зустріти невловиму римську Вічність, зате у її пошуках я змогла відчути серед людського гомону биття серця старечого Риму  і дивний запах древності.   

 

 

 

 

 

Аллочка Сердюк
Всі статті автора

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.


Вибір редакції

Бер
27
У чому різниця між просеко та шампанським

Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.

Бер
18
Наукова установа в Тернополі проводить збір книг для Херсону

З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.

Лют
19
Які перспективи освіти в Україні в майбутньому?

Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.

Реклама

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією