Популярне

Якщо можеш, прости...

Привіт, моя кохана! Пам’ятаєш, як я тебе так називав? Як щоночі ніжно пригортався, цілував твій милий носик і шепотів, що кохатиму тебе вічно? Пам’ятаєш, як ти прокидалася від солодкого запаху кави, як я шкодував тебе будити, не хотів, щоб ти працювала і обіцяв, що ти не будеш ні в чому собі відмовляти... Памятаєш? Звичайно, ні. Адже це все ніщо поряд із тим, якого болю я тобі завдав пізніше, як зрадив твоє жіноче серце...

 

Я тебе покохав в першого погляду, з першої твоєї усмішки, з першого слова "Привіт!".

Як сьогодні пам’ятаю - був теплий осінній день, в повітрі літало бабине літо. Ми з друзями зібралися прогуляти пари в університеті. Прогулюючись тернопільським парком, я тебе побачив. Ти сиділа на лавочці із книгою в руках. Мене просто вразила ця картина - вродлива дівчина ще й з книгою, а коло тебе воркували голуби. Ти час від часу відривалася від чтива і ділилася із птахами своєю булочкою. Я просто стояв і милувався тобою. Потім підійшов, ми познайомилися і з того часу ні на мить не розлучалися.

Пройшов якийсь рік, а я вже стояв перед тобою навколішки на Острівку кохання і просто благав стати моєю дружиною. Пам’ятаєш, ти тоді розплакалася і сказала, що мріяла про це з першої миті нашого знайомства. Далі на нас чекало чарівне весілля, медовий місяць в Криму і плани про щасливе подружнє життя. 

 

Але як то кажуть, ми плануємо, а Бог керує. Ось так і в нашому випадку заплановане щастя тривало лише місяць, а потім пішло-поїхало...

Все почалося з того, що ти почала часто хворіти, наче хтось наврочив - що б ми не робили, до якої справи не бралися - все намарне. Мої батьки почали наговорювати на тебе, мовляв - все через тебе, ти ні на що не годишся, ще й хвороблива така.

"Ігорю, ти хоч усвідомлюєш, що все життя робитемеш на одні таблетки. Та й не знати чи дітей дочекаєшся від цієї особи!" - в один голос кричали мама з татом. Я, не знаю чому, мимоволі почав задумуватися над сказаним. Ай справді, одазу ж після весілля все життя пішло шкереберть, я все чекав білої полоси, чекав, та чим далі, тим було все гірше.

Далі в тебе почали здавати нерви і тобі потрібно було оплачувати ще й психолога. Я ніяк не міг зрозуміти, де поділася моя тендітна, ніжна, кохана дружина. На заміну їй прийшла вічно нервова, вічно хвора (вибач) "видра", якій не можливо було вгодити. Пробач, але з тобою й справді не можливо було жити.

Лише моя бабуся побачивши тебе в такому стані все повторювала "Як заздрять цій дитині, чужі очі зробили з нею таке, їй допомогти треба, а не злитися, чи боронь Боже залишити!". Бабця була впевнена, що це пороби, все повторювала, що тебе не по лікарях треба возити, а до жінки, котра зможе зняти з тебе ці "пороби". 

Я просто ошаленів "Які "пороби"? З лінивства біситься моя благовірна, нечистий чи злі люди тут ні причому, вона сама кому хочеш поробить!" - не пам’ятаючись кричав я. Ти мені тоді стала просто ненависна і звісно я тебе покинув. Одного дня я просто не прийшов додому. Згодом ми розлучилися. Ти поїхала закордон, так наші долі розійшлися. 

"Не буде вам щастя поодинці,- все повторювала моя бабуся.- Тобі потрібно було трішки потерпіти, послухати моєї поради, а ти знівечив не лише власне, а й її життя". Згодом від бабці я дізнався, що ти все таки ходила до якоїсь жінки, та тобі розказала, що на тобі великі "пороби", жінка допомогла тобі вийти із цього стану. Проте, серце у тебе було розбите. Адже найближча людина, від якої ти сподівалася на підтримку тебе покинула... 

Пройшло вже десять років, за той час багато чого помінялося, в тому числі і я. За той час я  не те, що не одружився, а й зовсім   в жінках розчарувався. Пам’ятаю одну єдину, котру до нестями кохав і... кохатиму все життя. Чому пишу цього листа?! Просто зовсім недавно я побачив тебе. Через знайомих я дізнався, що ти також самотня. Сама доля підказує, що нам таки судилося бути разом! Але що мені зробити, щоб ти мені пробачила, пробачила і повірила в мої справжні почуття?

Я звертаюся до всіх закоханих людей. Якщо у вас виникають проблеми, і вам здається, що виходу немає - не здавайтеся! Адже справжнє кохання здатне витримати все - тяжкі хвороби, нещастя, навіть недовіру рідних людей...

Колонка

Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.


Коментарі

Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.

система комментування CACKLE

Вибір редакції

Жов
19
З Будинку дитини у Центр реабілітації та паліативної допомоги - Тернопіль (Фото)

У зв’язку з недостатньою кількістю реабілітаційних центрів для дітей, МОЗ розробило постанову щодо правових основ для створення таких закладів. Визначено, що зазначений центр буде спеціалізованим закладом охорони здоров’я, який створюється з метою забезпечення потреб медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям.

Реклама
Загрузка...
Загрузка...
Афіша фільмів на KINOafisha.ua

НОВІ КОМЕНТАРІ


parkovka.ua

Зроблено web-студією